Нещодавно написав відгук про діяльність так званого благодійного фонду Небайдужі серДця (вони ж: Небайдужі серця та Оживи мрію) і у відповідь отримав цілу купу гнівних, подекуди агресивних відповідей. Хочу одразу ж сказати, що я не проти різного роду благодійництва, але я проти того, щоб під личиною псевдо-благодійництва шахраї отримували капітали за рахунок небайдужих українців. Особливо це стосується часу, коли весь народ згуртувався проти російської військової агресії.
Добре розумію, що може виникнути справедливе запитання, чому у мене виникають сумніви у істинності роботи нещодавно створеного фонду Небайдужі серДця (вони ж: Небайдужі серця та Оживи мрію). Тому вирішив зробити аналіз їх роботи, використовуючи при цьому звітні матеріали, що розміщені на сайті цієї сумнозвісної організації.
Перш за все відмічу, що від недавна працівники даної фундації, телефонуючи до потенційних благодійників називають себе представниками різного роду міністерств та органів державної і виконавчої влади. Наприклад, до медичних організацій дзвонять із Міністерства здоров’я, говорять жвавенько і переконливо – у найкращих традиціях психологічної техніки навіювання. При цьому використовують як аргумент, що зараз, переславши допомогу ви в майбутньому не будете мати проблем, наприклад, з ліцензуванням. Що це? Шантаж?... Та ж схема використовується і до організацій, підприємств, підприємців та установ інших галузей. Ще одним аргументом звучить вигадана історія про те, що сформована та завантажена у машину благодійна допомога очікує відправки, але у них немає коштів на заправку пальним чи на інші причини. Тому, в терміновому порядку просять надіслати кошти з неприхованою наполегливістю, що одразу насторожує.
По-друге, уважно придивіться до звітних документів, що розташовані на сайтах фондів Небайдужі серДця (вони ж: Небайдужі серця та Оживи мрію). Особливу увагу приділіть печаткам тих, хто отримує допомогу. Наприклад, на одному із документів (акт передачі-прийняття благодійної допомоги) бачимо на печатці назву добровольчого батальйону «Луганськ-1», що, за даними цього документу, належить до ГУМВС Луганської області. А насправді, цей батальйон відноситься до ГУМВС Дніпропетровської області. Така ж ситуація з добровольчою ротою патрульної служби міліції особливого призначення «Торнадо», яка насправді створена у вересні 2014 р. року в структурі ГУ МВС України в Запорiзькiй області, а не в Луганській. Також, у тих же документах знаходимо ще ряд невідповідностей, зокрема прізвища чи ім’я командирів батальйонів та їх телефонів не співпадають з реальними даними.
Робимо висновок: хочемо допомогти нашим воїнам, допомагаємо безпосередньо воїнам а не шахраям.
