ІНТЕРВ’Ю З НАЧАЛЬНИКОМ УПРАВЛІННЯ КАНАЛУ ДНІПРО-ІНГУЛЕЦЬ ВІКТОРОМ ПАНАСОВИЧЕМ БУРЛАКОЮ
Віктор Панасович Бурлака – начальник управління каналу Дніпро-Інгулець, народився 4 лютого 1949 року в сім’ї колгоспників с.Васильків Шполянського району Черкаської області. Навчався у Васильківській середній школі, потім в Черкаському технікумі гідромеліорації та електрифікації сільського господарства. Разом з направленням на роботу в Кам’янко-Дніпровське управління зрошувальних систем у 1969 році отримав повістку на службу в лавах Радянської Армії. Через два роки, демобілізувавшись, по дорозі додому заїхав в м.Кіровоград, де влаштувався на роботу в управління технічної експлуатації малих річок при облводгоспі на посаду інженера-гідротехніка. В тому ж таки 1971 році поступив на вечірнє підготовче відділення при Кіровоградському інституті сільгоспмашинобудування, а в 1972 році став студентом загально-технічного факультету вечірньої форми навчання. В 1976 році перевівся на навчання без відриву від виробництва в Український інститут інженерів водного господарства (нині Національний університет водного господарства та природокористування) в м.Рівне.
Після закінчення інституту у 1978 році Віктор Бурлака призначається на посаду старшого інженера, а в 1980 – головного інженера Кіровоградського облводгоспу. Був куратором проектування, будівництва та експлуатації водосховищ і прив'язаних до них зрошуваних земель в області. Так у 1983 році достроково, на цілий квартал, була введена в експлуатацію найбільша зрошувальна система в області - Добровеличківська, яка охоплювала чотири колгоспи. На черзі була Вільшанська зрошувальна система.
Щоб довести собі і людям користь від грамотного використання зрошуваних земель, Віктор Панасович разом з сім'єю у 1984 році переїздить на роботу у Вільшанський район Кіровоградської області на посаду головного інженера-гідротехніка колгоспу «Аврора». Дружина Алла Анатоліївна влаштувалася завідуючою лабораторії по контролю за грунтами, їх вологістю, внесенням органічних і мінеральних добрив а також урожайністю на зрошуваних полях. Обоє отримували величезне задоволення від своєї роботи. Адже зрошувані поля віддячували проектною, а інколи і більшою урожайністю сільгоспкультур.
У 1988 році Віктор Бурлака призначається начальником новозбудованого каналу Дніпро-Інгулець, де і працює по це й день. Нагороджений Грамотою Верховної Ради України (2006р.), відзнакою «Заслужений працівник Держводагентства України»(2009р.), медаллю “З Україною в серці»(2015р.) почесними Грамотами Держводагентства, Облради і Облдержадміністрації та іншими. Обирався депутатом Світловодської районної ради чотирьох скликань, є головою громадської ради при райдержадміністрації, його ім’я занесене до Книги Пошани району.
Для чого був побудований канал Дніпро-Інгулець?
Обводнення Інгульця за рахунок перекидання дніпровської води набувало одного з першорядних завдань для поліпшення санітарного стану ріки на дільниці від Кривого Рогу до впадання її в Дніпро.
Одним із шляхів вирішення цієї гідроекологічної проблеми стало спорудження каналу Дніпро-Інгулець. Про це в листі Держплану УРСР у 1972році Міністр меліорації і водного господарства УРСР М.А.Гаркуша писав: “З будівництвом каналу Дніпро-Інгулець повністю вирішується забезпечення водою Криворізького промрайону, оздоровлення р. Інгулець і відкривається перспектива розвитку зрошення земель. Крім того, з обводненням ріки Інгулець з’являється можливість переводу Карачунівського водосховища з багаторічного на сезонне регулювання стоку ріки, що має важливе значення для захисту м. Кривого Рогу від затоплення повенями.”
Канал Дніпро-Інгулець - споруда комплексного призначення, в будівництві якого в перспективі зацікавлені багато галузей народного господарства території України, розміщених в басейні річок Інгулець та Інгул, оскільки цей район бідний на місцеві водні ресурси, особливо Криворіжжя. Тому 2 червня 1978 року Рада міністрів УРСР прийняла Постанову про будівництво першої черги каналу Дніпро-Інгулець.
Коли будувалася ця гідротехнічна споруда?
Будівництво каналу проводилось 10 років, тобто з 1978 до 1988р. А 1985 року в СРСР розпочалася перебудова. Перші економічні заходи М. С. Горбачова (запровадження держприймання, розширення прав трудових колективів, сумнопам’ятна антиалкогольна кампанія, тощо), як відомо, не дали потрібного ефекту. Більш того, вони навіть погіршили економічну ситуацію: з січня 1987 починається стійкий спад виробництва, який так і не вдалося подолати. Державний бюджет виявився підірваним антиалкогольною кампанією, падінням світових цін на нафту і на додачу Чорнобильською катастрофою. На третьому етапі перебудови розпочаті перетворення призвели до економічної та внутрішньополітичної кризи в республіках СРСР, яка закінчилася розпадом Радянського Союзу у 1991 році. На ці нелегкі часи припало закінчення будівництва каналу.
Як створювалась служба експлуатації каналу?
Для організації експлуатації об’єктів каналу, що вводяться в дію, у 1988 році наказом Міністра меліорації і водного господарства УРСР В.М.Ткача “Про створення експлуатації на каналі Дніпро-Інгулець”, був створений в складі Управління каналу Дніпро-Донбас структурний підрозділ – відділення каналу Дніпро-Інгулець з місцем розташування в с. Велика Скельова Світловодського району Кіровоградської області. А наказом по управлінню каналу Дніпро-Донбас на посаду начальника відділення каналу Дніпро-Інгулець було призначено мене.
Розпочався підбір кадрів, створення колективу. Головним інженером я призначив В.В. Большова, який пропрацював у нас 10 років. Це були нелегкі для нього роки. Вводилися в дію агрегати на насосних станціях. Але досвід роботи на Каширському каналі, що в Середній Азії, став у пригоді Валерію Васильовичу.
У 1998 році на посаду головного інженера переведений начальник насосної станції другого підйому М.Г.Цюпяшук. Дякуючи Миколі Григоровичу, технічна служба каналу працює злагоджено. Вимогливий до себе і до підлеглих, він забезпечував безперебійну роботу всього водогосподарського комплексу каналу. Застосовуються новітні матеріали і технології при ремонтних роботах, впроваджується нове обладнання, інструменти та засоби малої механізації. Проводиться раціоналізаторська робота. Та, на жаль, у минулому році від тяжкої хвороби перестало битися його серце. Сьогодні цю посаду обіймає молодий, але грамотний, толерантний спеціаліст Олександр Сергійович Панченко.
30 грудня 1988 року наказом Міністра меліорації і водного господарства УРСР М.В.Ткача наше відділення реформовано в управління каналу Дніпро-Інгулець.
1 липня 1989 року канал розпочав подачу води. Головна насосна станція заповнювала його до станції другого підйому, яка тоді ще не працювала. Далі вода подавалася тимчасовою насосною станцією в обхід постійної. Йшла вона на зрошення земель в Олександрійському районі витратою не більше 1,2 кубометри в секунду.
А у 1992 році, після вводу в експлуатацію насосної станції другого підйому, Кривий Ріг отримав 175 млн. м3 дніпровської води. ЇЇ замовником виступало Державне промислове підприємство “Кривбаспромводопостачання”, з яким ми укладали угоди, та нові зрошувальні системи, що брали воду з каналу.
Ваш офіс і виробнича база знаходяться в сільській місцевості. Чому не в місті Світловодську?
По-перше село Велика Скельова розташоване в мальовничій місцевості, по-друге воно знаходиться між першою і другою насосними станціями і по-третє – я сам з села і люблю село. На жаль на той час воно було бригадним селом колгоспу. Передусім воно страждало відсутністю на проїжджій частині вулиць твердого покриття. Тому управління каналу негайно зайнялось їх ремонтом. Невдовзі 6 кілометрів вулиць підсипали товстим шаром щебеню та покрили гранітним відсівом. Село мало власну автоматизовану телефонну станцію на 100 номерів, що вкрай недостатньо. Для забезпечення зв’язком об’єктів каналу та квартирними телефонами співробітників, необхідно було розширити потужності АТС. На наше прохання, управління каналу Дніпро-Донбас передало з балансу на баланс аналогічну шафу ще на 100 телефонних номерів, яку наші спеціалісти разом з працівниками районного вузла зв’язку змонтували поруч з існуючою. Потім придбали залізобетонні опори і кабель, щоб розвести лінії зв'язку по селу. Окрім наших об'єктів майже всі житлові будинки в селі телефонізовано.
Для освітлення сільських вулиць управління каналу Дніпро-Інгулець закупило ліхтарі та інші необхідні матеріали. Встановив їх самотужки великий патріот села, світлої пам’яті М.І. Коновалов. Дорогу від села до райцентру колись вимостили бруківкою. Але великовагові автомобілі, що перевозили вантажі на будівництво газопроводу “Дружба”, водогону Дніпро-Кіровоград і, власне, каналу Дніпро-Інгулець, понівечили шляхове покриття. Це спричиняло великі незручності у перевезенні людей зі Світловодська на роботу і з роботи, частими ремонтами автомобілів і автобуса. Оскільки ремонтувати дорогу ніхто не брався, то довелося взяти її на власний баланс, і за 2 роки (1993 - 1994) капітально відремонтувати, влаштувавши асфальтове покриття. Невдовзі село стало самостійним, був обраний голова села і утворена сільська рада. Управлінням каналу приділяється велика увага соціально-культурному розвитку села. Не один рік триває шефство над місцевою школою і будинком культури. Та все ж, природно, основна увага приділялася гідротехнічним спорудам каналу.
Які найбільші проблеми з експлуатації каналу довелось вирішувати?
Друга насосна станція, враховуючи невеликий підйомом води (10,5м), запроектована так, що напірний басейн суміщений з самою будівлею станції. Неякісні укладка бетону і гідроізоляція сприяли інтенсивній фільтрації води всередину споруди, вся стіна була в патьоках, що викликало високу вологість повітря і, відповідно, корозію металу. Ніякі заходи не допомагали, допоки ми не познайомилися з лауреатом державної премії України, доктором технічних наук, професором, академіком Академії гірничих наук, завідувачем відділу інституту геотехнічної механіки національної академії наук України, світлої пам'яті Борисом Мироновичем Усаченком. Він порекомендував оригінальну технологію ліквідації фільтраційних процесів і підрядну організацію, що зможе виконати ці роботи -- науково-виробниче підприємство “Технополіс-Екоіндустрія”. Оперативно уклали з ними договір, і проблему вирішили.
На жаль, традиційно будівельники лишили чимало недоробок. Передусім в опорядженні всередині насосних станцій. Тому провели капітальний ремонт службових приміщень, стін і підпірних колон мостових кранів машинних залів. На головній насосній колони настільки негарно виглядали, що довелось обшити їх декоративною металовагонкою. Потім з роками почало руйнуватися і зовнішнє оздоблення фасадів насосних станцій, в результаті чого вони втратили пристойний вигляд. Тому облицювали їх також декоративною металовагонкою. Сьогодні ми проводимо капітальний ремонт даху на головній насосній станції.
Після введення в експлуатацію каналу ми могли подавати воду витратами лише 16 або 32 м3/сек., оскільки на головній насосній станції, згідно проекту, встановлено 6 агрегатів продуктивністю по 8 м3/сек кожен, та тільки 4 перебували в робочому стані. На станції другого підйому працювало три агрегати продуктивністю по 16 м3/сек кожен. На промивку р. Інгулець подавалась вода витратою 16 м3/сек. до 1993 року, поки вартість електроенергії була 1коп./кВт.годину. З підвищенням тарифу на електроенергію та зменшенням подачі води, але за більший проміжок, виникла потреба скоротити її витрати. Для цього закупили на “Уралгидромаше” вертикальний насосно-силовий агрегат продуктивністю 8 м3/сек і встановили на насосній станції другого підйому. Добре, що місця не бракувало, оскільки приміщення було розраховане на другу чергу будівництва. Це дало змогу подавати воду по каналу витратою 8 м3/сек. Але згодом і такий варіант подачі не влаштовував замовників: 8 м3/сек – мало, а 16 – багато. У 1994 році прийняли рішення встановити розмінні насосно-силові агрегати на обох станціях – головній і другого підйому. По 2 агрегати продуктивністю 1,5м3/сек кожен.
Тих часів, як пам’ятаємо, в Україні вирували економічна вакханалія у вигляді інфляції, бартеру та політичних пристрастей, які тягли за собою подальший занепад виробництва. Та нам все ж вдалося придбати чотири насоси на Сумському заводі “Насосенергомаш” та два електродвигуни для першого підйому на заводі “Південелектромаш”. Для другого підйому знадобилися електродвигуни, які випускав номерний (військовий) завод в Санкт-Петербурзі, що той час вже зупинявся. І все ж вмовили керівників підприємства прийняти замовлення на виготовлення двох двигунів. Щоправда, за умови попередньої оплати, щоб вони могли закупити матеріали і погасити борги по зарплаті робітникам. Потрібно було перерахувати валюту, що і було зроблено через національний банк України. За тодішнім законодавством, завод мусив на протязі 3-х місяців розрахуватися з замовником, та він не встигав це зробити. Тому довелося знову звертатися до Національного банку з проханням продовжити термін угоди ще на три місяці. Нарешті, в 1995 році двигуни прибули на залізничну станцію Світловодська. Такі от непрості завдання з багатьма невідомими доводилося вирішувати повсякчас. У 1997 році всі чотири розмінні агрегати ввели в експлуатацію, і працюють вони по цей день. Голова Держводгоспу України Віктор Максимович Хорєв особисто приїздив на канал у 1999 році і залишився задоволеним його роботою.
На виробничо-адміністративній будівлі, де знаходиться управлінський персонал, електролабораторія, котельня і дизельна, з часом почав руйнуватися дах, а за ним і стіни. Довелося терміново приступати до капремонту. До того ж вона знаходиться в центрі села, тому потрібно було надати їй пристойного архітектурного вигляду, що і було зроблено.
Покриття інспекторського шляху вздовж каналу на окремих ділянках теж з часом почало руйнуватися, тому ми проводимо капітальний ремонт на цих ділянках з влаштуванням нового асфальтового покриття. Також щорічно проводимо капітальні ремонти окремих зливоскидів. Вздовж русла каналу їх аж 44 і з роками почалася їх руйнація.
А як складалися подальші стосунки з замовниками на воду?
Починаючи з 1997 року, функції замовника на подачу води каналом Дніпро-Інгулець взяв на себе виконком Криворізької міської Ради в особі голови міськради Юрія Вікторовича Любоненка. Платниками за ці послуги виступали гірничо-рудні підприємства згідно актів виконаних робіт, завірених в ДПП “Кривбаспромводопостачання”. Так ми працювали до 2000 року, а потім перейшли на прямі зв’язки безпосередньо з гірничорудними підприємствами. Координувала роботу Державна акціонерна компанія “Укррудпром” (нині дочірнє підприємство “Укррудпром” асоціації “Укррудпром”).
Які заходи з енергозбереження ви застосовуєте в зв’язку із зростанням цін на електроенергію?
З початком стрімкого росту цін на електроенергію виникла необхідність розробки додаткових заходів щодо її економії. На ГНС експлуатуються вертикальні насоси 1200В-6,3/63 і розраховані на висоту подачі 63 метри. Фактична геометрична висота подачі складає 45 метрів. Насоси працювали на крайній межі своїх характеристик. Для забезпечення найвигіднішого режиму їх роботи, ми вирішили обточити робочі колеса, зменшивши діаметр на 50мм. Потім робили статичне балансування. Завдяки цьому значно зменшились питомі норми витрати електроенергії. Окрім цього запровадили багатотарифний облік електроенергії. Наступним етапом стало втілення в життя автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ), що сприяло підвищенню ефективності управління технологічним процесом енергоспоживання. Поступово замінюємо тиристорні збуджувачі на сучасні. Здійснюємо чимало інших організаційно-технічних заходів.
Облік поданої води проводиться сучасним ультразвуковим витратомірним комплексом ИРКА, інформація з якого передається на центральний комп’ютер управління через модем.
Біля будівель насосних станцій, виробничої бази та офісу радує око гарне озеленення. Це чия ініціатива?
Бувший Голова Держводагентства України Василь Андрійович Сташук, як і нині виконуюча обов’язки Голови Ірина Іванівна Овчаренко на колегіях регулярно наголошували про благоустрій об'єктів і прилеглих територій водогосподарських організацій. З цією метою в управлінні створена група озеленення. Завдяки старанням цього невеликого колективу території набули ошатного вигляду. Різноманітні дерева, кущі, квіти, газонна трава тішать око.
Які заходи ви проводите з метою збереження водних ресурсів та довкілля?
Екологічний рівень водних ресурсів залежить від стану водоохоронних зон та прибережних смуг на обслуговуваних територіях. Управління каналу постійно контролює стан цих зон вздовж русла. Наші працівники при виявленні сміття негайно вивозять його на організовані звалища, стежать, щоб ніхто не мив автомобілі, організовував літні табори худоби, складував хімічні та органічні добрива у водоохоронних зонах. Улітку обкошуються прибережні смуги, чим повністю виведені карантинні бур’яни. Вчасно ліквідовуються промоїни грунту.
Щоб привернути увагу до проблеми дбайливого ставлення та використання водних ресурсів, щороку впродовж тижня до Всесвітнього Дня води (22 березня) у місцевій Великоскельовській загальноосвітній школі відбувається виставка дитячого малюнка на тему “Воді радіє все живе”, аплікацій, вишивок, панно. Щорічно в актовій залі управління каналу проводиться свято з участю школярів, які виконують пісні, танці і сценки на згадану тему. По закінченню учасникам вручаються призи та сувеніри. Учні розповідають своїм товаришам, дорослим про те, як треба берегти воду та довкілля від забруднення. І самі вони вже не кидають під ноги обгортки, а організовують походи вздовж місцевої річки Обломіївки, збираючи сміття на її берегах. Роз’яснювальна робота серед дорослого населення проводиться через обласну та районну газети, радіо і телебачення. В середньому - більше 10 виступів на рік.
З метою збереження водних живих організмів на водозаборі головної насосної станції встановлено сучасний електроградієнтний рибозахисний пристрій, рекомендований Середньо-дніпровським державним басейновим управлінням охорони водних живих ресурсів, ефективність якого досягає понад 80%.
Для покращення санітарно-екологічної ситуації в басейні ріки Інгулець Держводагентство разом з Криворізькою міськрадою запропонувало нову схему промивання русла. Вона полягає у водообміні в Карачунівському водосховищі та подальшій подачі дніпровської води. Починаючи з 2011 року, промивання Інгульця проводиться по всій його протяжності упродовж усього вегетаційного періоду витратою 11м3/сек. Це рік у рік значно поліпшує якість води не тільки в Карачунівському водосховищі, а й на водозаборах Інгулецької та Явкинської зрошувальних систем на Миколаївщині.
Чи підтримуєте зв’язки зі своєю альма-матер – Національним університетом водного господарства та природокористування?
Звичайно підтримую. Ми направляємо на навчання своїх працівників та їхніх дітей, щоб вони здобували вищу освіту з нашого профілю. Мене особисто запрошував ректор на 80-ти річчя заснування університету, а нещодавно (8-9 жовтня цього року) і на 100-річчя. Мені дуже приємно було знову і знову зустрітися з тодішнім ректором, при якому я навчався, Степаном Тихоновичем Вознюком, якому вже виповнилося 88 років, а він все такий-же життєрадісний. Розпитував мене про роботу нашого каналу, про життя колективу в наш непростий час.
Зроблено багато, а які плани на майбутнє?
Плануємо в першу чергу завершити заміну старих тиристорних збуджувачів на сучасні, принципіально нові, з контроллерами. Це дасть змогу додатково економити електроенергію. На часі у нас капітальний ремонт даху на головній насосній станції, а в наступному році - і на насосній станції другого підйому. В майбутньому ми хочемо встановити прилади плавного пуску насосно-силових агрегатів, які оберігають обмотки електродвигунів від передчасного зносу. Плануємо поступово оновити свій машино-тракторний парк. Потрібно в першу чергу придбати новий автокран, бульдозер, тощо.
Післямова редактора
В Управлінні каналу Дніпро-Інгулець працюють висококваліфіковані спеціалісти як інженерно-технічний персонал, так і робітничих професій. Всі вони віддані справі, відповідальні люди. Дякуючи їхньому вмінню та наполегливості в роботі, канал успішно працює.
У 2004 році управління каналу Дніпро-Інгулець відзначено Дипломом за участь у XVI міжнародній виставці “Агро 2004”;
У 2008 році – Почесною Грамотою профспілки працівників АПК України за I місце у Всеукраїнському конкурсі на кращий колективний договір у 2007 році;
У 2011 році – Дипломом IX міжнародного водного форуму;
У 2012 році – Дипломом переможця в номінації “Краща екологічно-відповідальна водогосподарська організація України 2012 року” за збереження, раціональне використання та відтворення водних ресурсів регіону, підписаний Головою Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Анатолієм Семиногою, та Президентом Торгово-промислової палати України Сергієм Скрипченком.
Збудований під завісу СРСР канал Дніпро-Інгулець, напевно, є чи не найкращою гідротехнічною спорудою в Україні такого типу. Принаймні негативний вплив на довкілля від каналу мінімальний, хоч незаперечних плюсів незліченна кількість. Все ж навчилися радянські проектувальники, інженери, будівельники зводити такі об’єкти з розумом. Канал упродовж більше чверті століття працює бездоганно, як добре налагоджений годинниковий механізм. Передусім завдяки високому професійному рівню експлуатаційників. Пишу про це виключно заради того, аби краще зрозуміти, настільки канал Дніпро-Інгулець безпроблемний у цьому стосунку, відчути його життєстверджуючий вплив для індустріального Криворіжжя, та й не тільки. В економічному, суспільно-політичному, зрештою, екологічному плані, що нині набуває неабиякої гостроти.
Вчені доводять, що вода – то унікальна природна сполука, що накопичує в собі отриману інформацію. Безумовно, вода, що подається каналом Дніпро-Інгулець – несе в собі позитивний заряд, отриманий від людей, що тут працюють, від їх добрих сердець та щирих душ. І несе течія живильну силу води, заряджену любов’ю і теплом. З крутих схилів Кременчуцького водосховища, що на Дніпрі – до Олександрійського водосховища на річці Інгулець, далі – по розширеному зарегульованому руслу Інгульця, через Іскрівське, її шлях пролягає до Карачунівського водосховища, що біля Кривого Рогу. І вже 27 років щиро напуває Дніпровська вода землі Кіровоградської, Дніпропетровської, Миколаївської і Херсонської областей. І працюють промислові підприємства Кривбасу, і зростають на щедрих таврійських землях гарні врожаї овочів та фруктів, і розквітає земля українська!
2015-10-19 07:48:07
